У житлових, громадських та промислових будинках мають підтримуватись метеорологічні умови, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам чи технологічним вимогам виробничого процесу, тобто певний мікроклімат. Такі умови спеціально створюються системами опалення і вентиляції. Кожне приміщення будинку ізольоване від зовнішнього природного середовища огороджуючими конструкціями, що дає можливість створювати тут заданий мікроклімат (температуру повітря, його вологість, чистоту, рухомість, інші параметри). У зв’язку із зміною температури і вологості зовнішнього повітря приміщення втрачає теплоту через огородження зимою та перегрівається влітку. Вітер та атмосферні опади інтенсифікують вологообмін та теплопередачу через зовнішні огородження, зволожуючи будівельні матеріали та погіршуючи їхні захисні властивості. Наприклад, фільтрація повітря через огородження (в основному, через вікна і стіни) та їхнє зволоження можуть суттєво (іноді в кілька разів) збільшити тепловтрати приміщень взимку. Тому процеси формування мікроклімату приміщення (нагрівання, охолодження, зволоження, осушування) необхідно розглядати в тісному взаємозв’язку і між собою і з теплотехнічним розрахунком та вибором зовнішніх огороджень.
Таким чином, поняття «мікроклімат приміщень» включає в себе сукупність теплового, повітряного та вологісного режимів у їхньому взаємозв’язку. Тому основна вимога до систем створення мікроклімату – це підтримання сприятливих умов для людей, які знаходяться в приміщенні, або заданих умов для виробничих процесів.
Людина постійно віддає в навколишнє середовище теплоту та вологу, яку виробляє її організм. Залежно від фізіологічного та емоційного стану людини, її одягу, віку, роботи, яку вона виконує, кількість відданої теплоти змінюється від 85 до 130 Вт, а кількість вологи від 40…140 г/год при помірній роботі до майже 340 г/год при високій температурі та важкій роботі. За звичайних умов біля 90\% теплової енергії, виробленої організмом людини, віддається в навколишнє середовище (приблизно половина випромінюванням, решта конвекцією та випаровуванням).
Інтенсивність тепловіддачі людини залежить від мікроклімату приміщення, який характеризується температурою внутрішнього повітря tв, середньою температурою огороджуючи конструкцій (так званою радіаційною температурою приміщення) tR, рухомістю або швидкістю повітря v та його відносною вологістю 
. Сукупність цих параметрів мікроклімату, при якій зберігається теплова рівновага в організмі людини та відсутня напруга в його системі терморегуляції, забезпечуючи найкраще самопочуття та найвищу працездатність людини, називають комфортною або оптимальною. Рухомість повітря в приміщенні та його вологість змінюються в меншій мірі в порівнянні зі змінами температури. Тому більш важливим є підтримання в приміщенні саме заданих температурних умов. Крім оптимальної, є ще допустима сукупність параметрів мікроклімату, при якій людина вже відчуває деякий дискомфорт.
Допустимі параметри – це така сукупність параметрів повітря, коли при тривалій і систематичній дії на людину вони можуть викликати короткочасні зміни стану організму. При цьому не виникає порушення здоров’я людини, але спостерігається погіршення самопочуття і зниження її працездатності.
Та частина службового приміщення, де людина знаходиться потягом робочого часу, називається зоною обслуговування або робочою зоною. Тому задані умови необхідно підтримувати перш за все в робочій зоні.
При визначенні розрахункових метеорологічних умов у приміщенні враховується властивість людського організму пристосовуватись до кліматичних умов у різну пору року, інтенсивність виконуваної роботи та характер теплонадходжень у приміщення.
Учитель: Петро Лукинович Зінич
